Географія

Опрацювати § 32 – 33

Завдання 1. Порівняйте набір і розміщення кліматичних поясів Північної і Південної Америки. Виділіть подібні та відмінні ознаки. Яких ознак більше? Чому?

Назва

кліматичного поясу

Географічне

положення

Переважаючі

повітряні маси

Температурний

режим

Опади Типи клімату
           

 

Завдання 2. Складіть характеристику річок Північної Америки. Результати занесіть у таблицю.

Назва

річки

До басейну якого океану належить Місце

витоку

Куди впадає Основні притоки Режим та живлення Господарське використання
             

 

Завдання 3. Виділене запишіть у зошити.

Додатковий матеріал

Улітку майже на всьому материку (крім деяких островів Канадського арктичного архіпелагу та Ґренландії) встановлено додатні температури повітря: від +1…+5 °С на півночі до +30 °С на півдні. Зимою ізотерма 0 °С на рівнинах проходить поблизу 40° паралелі, на західному узбережжі вона має майже меридіональне простягання далеко на північ до берегів Аляски. Найнижчі температури спостерігаються на північний захід від Ґудзонової затоки (до -50 °С) та на льодовому щиті Ґренландії (до -70 °С).

У результаті нерівномірного прогрівання утворюються активні рухи повітряних мас із півночі на південь та у зворотному напрямку. Глибоко вдаючись у суходіл, холодна Ґудзонова затока і тепла Мексиканська підсилюють обмін між різними повітряними масами, що зумовлює часту зміну погодних умов. Значні розбіжності в температурі та атмосферному тиску між повітряними масами створюють умови для формування сильних вітрів — ураганів.

Гірські масиви Кордильєр та Аппалачів, що розташовані майже меридіонально, створюють ефект «аеродинамічної труби», якою проносяться руйнівні смерчі — торнадо.

Розподіл опадів територією материка визначається панівними повітряними масами. Головна роль у зволоженні материка належить Атлантичному океану. Повітряні маси з Атлантики проникають аж до східних схилів Скелястих гір. Просуваючись вглиб материка, вони поступово втрачають вологу. На Приатлантичній низовині 1200–1300 мм, на Центральних рівнинах — 700–800 мм, на Великих рівнинах — менш 400 мм опадів на рік. Південно-східна частина материка перебуває під впливом вологих пасатів з Атлантичного океану. Найменша кількість опадів — близько 100 мм — в котловинах високогірних плато Кордильєр.

У помірних широтах переважає західне перенесення вологих повітряних мас з Тихого океану. Однак гірська система Кордильєр заважає їх просуванню вглиб материка. Тому основна частина опадів на узбережжі та західних схилах гір — понад 2000 мм на рік.

На особливості клімату західного та східного узбережжя материка помітно впливають морські течії.

Завдяки географічному положенню територія Північної Америки перебуває під впливом арктичних, помірних та тропічних повітряних мас. Значна протяжність материка з півночі на південь, порізаність берегової лінії, неоднорідність форм рельєфу, вплив океанічних течій визначає надзвичайну розмаїтість його кліматичних умов.

У Північній Америці представлені всі типи клімату, крім екваторіального. Переважна частина материка розташована в помірному кліматичному поясі. Значні площі на півночі займають холодні пояси — субарктичний та арктичний. Південна частина материка розташована в субтропічному, тропічному та субекваторіальному поясах. У помірному, тропічному та субтропічному поясах виділяють кліматичні області, які відрізняються режимом опадів і температур.

У Північній Америці представлені всі типи клімату, крім екваторіального. Переважна частина материка розташована в помірному кліматичному поясі.

 

За загальним обсягом річкового стоку Північна Америка посідає третє місце після Євразії і Південної Америки. Із поверхні материка щорічно стікає 8200 км3 води, що становить 18 % світового стоку. Складний рельєф і геологічна будова, різноманітний клімат створюють умови для формування розгалуженої річкової мережі та озерних систем.

Річки басейну Північного Льодовитого океану протікають територією давнього зледеніння, через озера, і мають неширокі долини зі скелястими берегами і численними порогами. Річки мають переважно снігове живлення і надовго замерзають.

Річки басейну Тихого океану короткі, бурхливі, багатоводні, багаті гідроенергією. Долини річок вузькі й глибокі. Танення снігів і льодовиків у горах підтримує високий рівень води, особливо в літній період.

Найбільш важливу роль у забезпеченні населення материка водними ресурсами відіграють річки басейну Атлантичного океану. Це досить розгалужені річкові системи із широкими долинами. Найбільша річкова система на материку — Міссісіпі з Міссурі, Огайо та іншими притоками.

У Північній Америці багато озер. Річки й озера з’єднані мережею каналів і мають велике транспортне значення.

Для Північної Америки характерне сучасне заледеніння, загальна площа якого — понад 2 млн км2. Це покривні льодовики Ґренландії, Канадського Арктичного архіпелагу і гірські льодовики Кордильєр. Найбільш потужні гірські льодовики розташовані в Кордильєрах на північному заході материка, де їх утворенню, крім низьких температур, сприяють рясні снігопади. У Скелястих горах є Національний парк льодовиків, де на порівняно незначному просторі сконцентровано близько 60 льодовиків різних типів і розмірів.

На півночі материка поширена багаторічна мерзлота. Величезне значення для водопостачання населених пунктів Північної Америки мають найбагатші запаси підземних вод, розвідані в надрах материка.

Болота сформувалися в басейнах річок, особливо їх багато у верхів’ях Міссісіпі, біля Великих озер та Вінніпеґу, на Приатлантичній низовині.

Північна Америка багата поверхневими і підземними водами. Розподілені гідрографічні об’єкти по материку нерівномірно, що пов’язано насамперед із кліматичними умовами та особливостями рельєфу.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *