Історія школи

 

«Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2-ліцей» Немирівської міської ради Вінницької області» існує як школа лише з 1979 року. Проте він є спадкоємцем інших навчальних закладів, які в різний час перебували в цих стінах. Приміщення, в якому тепер знаходиться школа, було збудовано ще в тридцятих роках ХІХ століття для Немирівського дворянського училища. З часом у ньому розміщувалися чоловіча гімназія, трудові школи, електротехнічна школа, дитяча трудова колонія, семирічна школа, педагогічне училище і, нарешті, школа. Крім того, після переведення педучилища до м. Вінниці переважну більшість учителів новоутвореної Немирівської школи склали колишні викладачі цього училища. Таким чином, сучасний НВК №2 м. Немирова є матеріальним спадкоємцем тих дореволюційних навчальних закладів, що знаходилися в цих приміщеннях, і продовжувачем кращих традицій Немирівського педагогічного училища.

У 1785 році граф Вінцентій Потоцький заснував у Немирові на свої кошти приватне училище для дітей бідних дворян. У 1787 р. польський король Станіслав Август Понятовський, перебуваючи в Немирові, відвідав цей навчальний заклад і залишився задоволеним знаннями учнів, особливо з арифметики. Король виявив бажання взяти участь у пожертвуваннях на утримання бідних учнів. Але В. Потоцький цю пропозицію відхилив, пообіцяв королю утримувати бідних учнів та все училище власним коштом.

Про перше десятиріччя існування цього училища збереглося дуже мало відомостей через те, що пожежа 1803 р., яка знищила майже увесь Немирів, знищила і будинок училища, і архів, з якого уціліло дуже мало документів (така ж доля спіткала Немирів і в 1811 році, коли під час пожежі сильно постраждало майно чиновників училища).

Після другого поділу Польщі (1793 р.), коли Поділля було приєднане до Росії, Немирівське училище перейшло в безпосереднє завідування Подільського приказу громадського прозріння.

При Немирівському училищі з часу його відкриття існував пансіон. Пансіонери платили в рік по 540 злотих. Для нагляду за навчанням і поведінкою цих пансіонерів (крім приставлених до них професорів і метрів) вибирали найкращих учнів. Їх називали директорами. Кожному з них доручали по 6 пансіонерів. Обов’язком директорів було слідкувати за поведінкою доручених їм учнів, а також займатися повторенням матеріалу, поясненого в класі.

Повноважним відвідувачем трьох губерній південно-західного краю майже десять років був граф Т. Чацький. У 1803 році він уперше ревізував Немирівське училище.

У 1804 році план навчання в училищах, які підпорядковувалися Віленському університету, під впливом його попечителя князя А. Чарторийського був значно розширений (порівняно з училищами інших університетських округів). У всіх навчальних закладах Віленського округу було запроваджено викладання предметів польською мовою і припинено викладання закону Божого. На закон Божий для православних учнів відводився лише один урок, в неділю, після Богослужіння; для учнів-католиків призначалася щоденна (о 7 год. 30 хв. ранку) служба Божа.

У 1805 році граф Єжи Щенсний Потоцький, бажаючи покращити матеріальне становище училища, записав на його користь з кожної душі чоловічої статі селян свого маєтку по 1 крб., що склало 18476 крб., і зобов’язав своїх нащадків платити на цю суму п’ятий процент Немирівському училищу. Графиня Софія Потоцька збудувала за власний рахунок будинок для училища і декілька будинків для учительських квартир, а також постійно поповнювала бібліотеку училища.

У 1815 році Немирівське училище було перетворено на повітове з присвоєнням йому назви “Брацлавсько-Гайсинське”. З цього часу в ньому було лише чотири класи (замість попередніх п’яти), хоча два вищі класи мали дворічний курс навчання. Учителів було дев’ять. Першим начальником училища був Т. Скімборович.

Помітною постаттю в історії України XIX ст. був учень цього училища Йосип Семашко, який згодом став митрополитом греко-католицької (уніатської) церкви, а після її остаточної насильницької ліквідації – одним з архієреїв православної церкви.

Згідно нового плану, затвердженого в 1825 році для училищ Віленського навчального округу, в Немирівському повітовому училищі (чи Брацлавсько -Гайсинському, як воно тоді називалося) вивчали такі предмети: 1) закон Божий, 2) арифметику, 3) алгебру, 4) геометрію, 5)фізику, 6) зоологію, 7)ботаніку, 8) мінералогію, 9) практичне землемірство, 10) науку про торгівлю, 11)технологію, 12) науку про сільське господарство, 13) риторику, 14) топографічне малювання, 15) науку про садівництво, 16) географію, 17) загальну історію, 18) мови: польську, російську, латинську, французьку і німецьку.

У 1832 році Немирівське училище було закрито, а його майно (бібліотеку, речі, документи ) вивезено до Вінниці для пересилки в Кам’янець-Подільський. Це стало відповіддю на польське повстання 1830-1831 рр. (усього в південно-західному краї було закрито 275 навчальних закладів, окрім Кременецького ліцею та чернечих і приходських шкіл).

Б. Потоцький

Результатом клопотань Болеслава Потоцького за пропозицією попечителя Київського навчального округу та за сприяння міністерства народної освіти в 1834 році в Немирові було відкрито повітове училище.

Сталося це 26 червня 1834 р. Заняття розпочалися 1 серпня. Граф Б. Потоцький за свої кошти збудував для нього нове приміщення. При дворянському знаходилося ще й приходське училище.

У червні 1835 року російський імператор затвердив штат гімназій і повітових училищ для дворян і міщан у Київській, Волинській і Подільській губерніях. Відповідно до нього Немирівське училище 8 січня 1836 року було перетворено в чотирикласне дворянське училище, у якому в перших трьох класах усі предмети викладали в об’ємі трьох нижчих класів гімназій з тією метою, щоб учні могли вступати одразу до четвертого класу. Четвертий клас дворянського училища був призначений для додаткової освіти тільки тих учнів, які не бажали чи не могли вступити до гімназії.

Немирівське дворянське училище розміщувалося в кам’яному одноповерховому будинку (тепер це перший поверх НВК №2 м. Немирова). У ньому було дві зали, п’ять класних кімнат, бібліотека, канцелярія наглядача, дві кімнати для зібрання учителів і декілька кімнат, зайнятих приходським училищем. До будинку прилягало велике подвір’я без огорожі.

Немирівське училище було багаточисельним: у 1834 році в ньому навчалося 103 учні і в приходському училищі – 48. Згодом ця цифра поступово збільшується: в 1838 році – 430 учнів, 400 яких були католиками, 24 – праволавними, а решта – лютеранами. Куратором училища був Д. Опацький, а директором – Я. Міладовський.

Навчальних посібників в училищі було небагато. Так у 1837–1838 навчальному році в бібліотеці знаходилося лише 410 примірників книг, а в фізичному кабінеті було декілька приладів, ледве придатних для використання. В результаті клопотань графа Б. Потоцького імператор Микола І у відповідь на пропозицію міністра народної освіти 16 квітня 1838 року звелів: “На месте существующего в г. Немирове уездного для дворян училища учредить гимназию”. До цього по всій Подільській губернії було лише дві гімназії: в Кам’янці-Подільському та Вінниці.

Відкриття гімназії в Немирові відбулося 7 серпня 1838 року. В урочистостях взяли участь протоієрей Брацлавського повіту Гречулевич, кам’янець-подільський католицький єпископ Мацкевич, генерал-фельдмаршал князь Вітгенштейн, попечитель Київського навчального округу Фон Брадке, Подільський цивільний губернатор Лашкарьов, граф Б. Потоцький та багато інших знатних осіб. Розпочалася урочистість літургією в православній церкві і в католицькому костелі, після чого проголошували промови, грав військовий оркестр, а закінчилося все балом в палаці графа Потоцького.

Першим директором Немирівської чоловічої гімназії став Я. Міладовський. А почесним попечителем на три роки, а потім (за великі пожертвування та інші заслуги) на невизначений строк було призначено Б. Потоцького. Гімназія, яка завдячує графу своїм існуванням, була об’єктом його постійного піклування.

У гімназії щодня було по чотири уроки (по півтори години кожний ) – вранці і після обіду. Період 1838 – 1841 років можна назвати часом становлення гімназії. Вона розміщувалася в тому ж приміщенні, у якому до цього знаходилося дворянське училище. Але приміщення гімназії одразу виявилося замалим. Тому власник міста Немирова і почесний попечитель місцевої гімназії Болеслав Потоцький вирішив збудувати ще два кам’яних будинки: один у дворі гімназії, а другий (для приходського училища) – неподалік від неї. Ці будівлі було зведено протягом 1839 – 1840 років.

Матеріальне становище учителів гімназії було тоді задовільним, оскільки платня становила 300 – 400 карбованців на рік. Цього ледь вистачало, щоб забезпечити безбідне життя.

З часом відбулися зміни в зовнішньому вигляді приміщення. У 1841 році Б. Потоцький передав гімназії два кам’яних будинки: один – під гімназійний госпіталь, другий – під квартиру інспектора. Наступного року граф пожертвував гімназії ще один кам’яний будинок, а 1841 року тут з’явилася своя баня. У 1845–1846 роках було надбудовано другий поверх головного корпусу.

У 1849 році навчальна частина гімназії зазнала деяких змін: було введено такі предмети, як законознавство та грецьку мову, скорочено час уроку до однієї години п’ятнадцяти хвилин, всі уроки були тільки до обіду (до чотирнадцятої години тридцяти хвилин).

Перших тринадцять випусків Немирівської гімназії були малочисельними. Найбільшим був випуск у 1844 році (14 учнів), а найменший – в 1848 році (4 учні). Усього за цей час закінчило гімназію 124 учні, з них 8 чоловік нагороджено золотими медалями, а 19 – срібними. Не завжди всі учні VII класу тоді отримували атестати.

Перший випуск Немирівської гімназії як реальної був у 1870 році. Таке перетворення було сприйнято місцевими жителями негативно, і їхні звернення у міністерство про перетворення Немирівської гімназії в класичну увінчалися успіхом. Перетворення гімназії в реальну, а потім в класичну відбувалося за двох директорів – І. Я. Сорокіна та П. Г. Варшавського.

З другої половини 60-х років у Немирівській гімназії залишилися діти, які не мали можливості навчатися в іншій гімназії. Бідність учнів була вражаючою: більше половини з них не мали змінного взуття, взимку ходили в легких пальтах.

У 1864 році в гімназії було засновано бібліотеку, яка складалася лише з підручників і навчальних посібників для бідних учнів, які не мали можливості придбати їх. Багато викладачів гімназії безкоштовно утримували в себе на квартирах по одному учневі.

У 1871 році на кошти графа Г. С. Строганова було засновано лазарет, у якому працювали лікар, фельдшер та сестра милосердя. Учні лікувалися там безкоштовно.

У сімдесятих роках число учнів Немирівської гімназії знову починає зростати і сягає 450 чоловік. Це пояснюється тим, що місцеве населення хотіло дати дітям освіту. Крім цього, в густонаселеній Подільській губернії було тоді лише дві гімназії. До того ж Немирівська гімназія повинна була частково задовольняти потреби жителів і Київської губернії.

Ще однією причиною збільшення чисельності вихованців Немирівської гімназії було зняття обмеження на прийом до неї учнів-католиків.

Серед викладачів та учнів гімназії різних часів є багато цікавих постатей. З учнів гімназії слід назвати письменника Андрія Осиповича Новодворського, драматичного актора Євгена Яковича Нєдєліна, поета-революціонера Григорія Григоровича Мачтета, українського письменника Миколу Трублаїні, засновника першого музею у Вінниці, історика, краєзнавця Густава Вальдемаровича Бріллінга, Миколу Леонтовича – видатного українського композитора, Т. Єжа (С. Мілковського) – польського письменника, Й. Антоні (Роллє) – дослідника історії Поділля, Людвіга Рішаві – вченого-біолога, Володимира Буданова – видатного географа, професора, методиста.

У 1845-1848 рр. чистописання і малювання в гімназії викладав український художник Іван Максимович Сошенко – вірний друг великого Кобзаря. Довгий час (1848–1862 рр.) у гімназії викладав польську мову друг Т. Г. Шевченка польський письменник-революціонер Юліан Беліна-Кенджицький. Сам він навчався у цій же гімназії, так як народився в селі Ковалівка. У 1852-1855 роках тут вчителював також відомий український етнограф, фольклорист, письменник і педагог Матвій Терентійович Симонов (літературний псевдонім М. Номис). Викладачами також були Ілля Петрович Дорошенко, Петро Гаврилович Барщевський, Михайло Корнійович Чалий – один із перших біографів Т. Шевченка.

Тривалий час викладачем, інспектором гімназії був І. І. Нечипоренко – освітній діяч, член Київської Старої громади, а в 1879-1890 рр. – директор Колегії Павла Ґалаґана.

Меморіальна дошка та пам’ятник М. Вовчку в Немирові


В 1855 – 1859 роках географію в гімназії викладав О. В. Маркович – український фольклорист і етнограф. У Немирові він продовжував збирати фольклорні матеріали. Разом з О. В. Марковичем у 1855 році прибула до Немирова і його дружина М. О. Вілінська (Марко Вовчок), яка написала тут низку оповідань з народного життя. Крім цього Марко Вовчок брала активну участь у постановці в 1857 році в Немирівській гімназії п’єси І. П. Котляревського “Наталка-Полтавка”.

Сьогодні мало хто з немирівчан знає про першу в світі жінку-генерала армії – вчительку Немирівської жіночої гімназії Мільду Оттовну Буллє. А вона на весь світ прославила героїзм «слабкої» статі. НВК №2 м. Немирова пишається тим, що вона працювала тут. Випускниками і згодом викладачами Немирівської гімназії були батьки однієї із перших у світі програмістів Іди Роус (Хадаси Іцкович) – консультанта відділу прикладної математики Національного Бюро Стандартів США, вона зробила багато для розвитку сучасної електронної індустрії, була визнана одним із піонерів комп’ютерного програмування.

Повертаючись до життя гімназії сімдесятих-вісімдесятих років XIX ст., можна згадати відвідини гімназії високими посадовими особами та церковними ієрархами. У 1879 році в Немирівській гімназії побував генерал-губернатор південно-західного краю М. І. Чертков.

Двічі в цей час місцеву гімназію відвідували Подільські та Брацлавські єпископи (в 1876 році – Феогност, а в 1879 році – Маркелл). Немирівську гімназію часто відвідував попечитель Київського учбового округу великий хірург М. І. Пирогов. Це саме йому немирівські гімназисти зобов’язані забороною покарання різками.

Визначною подією у житті гімназії був її 50-річний ювілей, відзначений громадськістю Немирова в 1888 році. Вдячні батьки учнів гімназії замовили пам’ятну медаль. Святкування було гучним: відзначалося виступами батьків, учителів та кращих учнів, дійство відбувалося з музикою та святковими феєрверками. Це нагадувало перші роки існування гімназії, коли її почесний попечитель граф Б. Потоцький перед своїм маєтком у парку спорудив гойдалки, каруселі, влаштовував свята з феєрверками, бали для учителів та учнів.

Пам’ятна медаль на честь 50-річчя Немирівської чоловічої гімназії із зображенням Б. Потоцького

Жіноча гімназія

Все більшої значимості на зламі століть набирала Немирівська жіноча прогімназія, яка в цей час розміщувалася у флігелі чоловічої гімназії. Про це свідчить зростання чисельності її учениць: у 1894 році в чотирьох класах прогімназії навчалося 115 учениць, у 1896 р. – 122, в 1897 р. – 142, в 1898 р. – 64, в 1899 р. – 222 учениці. Відповідною була і кількість випускниць. 24 серпня 1902 року згідно імператорського указу Немирівська жіноча 4-класна прогімназія (заснована 6 грудня 1869 р.) була перетворена на жіночу гімназію.

На початку 1902 – 1903 навчального року було відкрито 5-ий клас. На 1 жовтня 1902 року в ній навчалося 275 учениць, в тому числі 45 учениць 5-го класу.

Начальником жіночої гімназії був директор чоловічої гімназії Т. В. Тихомиров.

Немирівська чоловіча гімназія проіснувала до 1920 року, її наступницею стала російська школа м. Немирова, яка в 1920-1923 рр. працювала в надзвичайно складних умовах – без палива і оплати праці вчителів. Саме вона в роки громадянської війни зберегла все, що уціліло на території гімназії, в тому числі бібліотеку в 25 000 томів, яка складалася переважно з російськомовних наукових праць та художніх творів, та фізичний кабінет, багатий оптичними та електричними приладами.

З травня 1923 року в Немирівській чоловічій та жіночій гімназіях було засновано Немирівську дитячу колонію. Викладали в колонії такі навчальні предмети: російську мову, українську мову, культурознавство, політичну грамоту, історію, математику, фізику, хімію, природознавство, географію, малювання, німецьку мову, французьку мову, санітарну грамоту, ручну працю. У серпні 1923 року Немирівську трудову дитячу колонію очолив Левій. Окремими частинами її завідували:

а) українською трудовою школою – Резніченко;

б) російською трудовою школою – Фібіх;

в) єврейською трудовою школою – Фінкельштейн;

г) професійно-технічною школою – Вонсовський.

Помітне місце серед шкіл займала єврейська трудова школа. У тому ж 1923 році Р. М. Фінкельштейна на посаді директора школи замінив І. В. Ребельський. На той час у Немирівській дитячій колонії існували спільні для єврейської і української трудових шкіл столярна, швейна, ковальська і палітурна майстерні, в яких займалися більше 100 учнів. Трудовий характер колонії проявлявся ще й у тому, що учні обробляли 15 десятин землі, 0,5 десятини городу та займалися свинарством, птахівництвом, вирощуванням корів і коней. Вихователі Немирівського дитячого будинку, з метою покращення навчально-виховної роботи, відвідували очолювану А. С. Макаренком колонію імені М. Горького.

Крім єврейської трудової школи, при Немирівській колонії існував єврейський дитячий будинок. У ньому перебували 250-280 хлопчиків та дівчаток. Займав він частину двоповерхового будинку, де зараз знаходиться НВК №2 м. Немирова, та декілька приміщень, в яких сьогодні розташований будівельний технікум.

У 1931 р., зважаючи на гостру потребу в педагогічних кадрах, Народний комісаріат освіти України прийняв рішення відкрити в Немирові педагогічний технікум. Він розміщувався у приміщенні колишньої Немирівської гімназії. Уже з 5 жовтня 1931 року в приміщенні колишньої Немирівської чоловічої гімназії розпочалися заняття майбутніх учителів. Технікум готував учителів 1-4 класів. Термін навчання складав 3 роки. Спочатку прийом учнів проводився на базі семирічок, однак в 1933 р. розпочався прийом і на базі середньої школи, щоб готувати вчителів мови і математики для роботи в 5-7 класах.

І цього на той час було замало. При технікумі відкриваються 5-місячні курси для підготовки вчителів, а також заочний відділ для підготовки дошкільних працівників на базі початкової освіти.

І ось результат: 30 червня 1934 року після захисту дипломних робіт 72 випускники технікуму отримали свідоцтва на право працювати вчителями 1–4 класів. Це був перший випуск. Таких випусків, включаючи курсову підготовку і заочне навчання, за довоєнні роки відбулося близько двадцяти. А всього за цей період технікум підготував 3160 педагогічних працівників. У 1940 році в технікумі працювали 25 викладачів, які навчали 576 учнів.

Відповідно до постанови ЦК ВКП(б) від 25 серпня 1932 року “Про реорганізацію семирічної політехнічної школи в десятирічну”, Немирівська семирічна школа цього ж року була перетворена в десятирічну.

В 1934–1935 навчальному році в ній було 19 класів: по два паралельних молодших класи, а також 2 п’ятих класи, в яких навчалося 76 учнів, 3 шостих – 84 учні, 2 сьомих – 70 учнів, 2 восьмих – 70 учнів, 1 дев’ятий – 25 учнів та 1 десятий – 22 учні.

Перший випуск десятого класу був у 1935 році. Школу закінчили 22 учні.

У зв’язку із збільшенням чисельності учнів в 1935 році в Немирові було відкрито ще одну школу (семирічну), яка в 1938 році стала середньою школою № 2 (сьогодні це Немирівська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1). З 1937-38 навчального року ця школа розпочала заняття в новому приміщенні, в якому знаходиться й дотепер.

18 червня 1941 року СШ № 1 святкувала шостий випуск своїх учнів. А 22 липня Немирів був окупований німецькими військами. У серпні 1941 року в приміщеннях педагогічного технікуму та середньої школи № 1, були розташовані військові частини німецької армії та стайні. В приміщенні СШ № 2 через півтора місяці розмістився гебітскомісаріат.

За часів окупації діти місцевого населення вчилися в початковій школі, де було лише п’ять класів. Навчалося біля 85 учнів, хоча їх чисельність не була постійною. Було запроваджено викладання закону Божого. Російська мова не викладалася.

Випускники Немирівських шкіл захищали Батьківщину на фронтах Великої Вітчизняної війни, а в партизанському русі брали участь навіть учні. 10 січня 1944 року до Немирова вступили війська Червоної Армії. Після цього містечко ще кілька разів переходило з рук в руки і остаточно було визволено від німецьких загарбників лише 15 березня. Фашисти спустошили приміщення, в яких до війни знаходилися навчальні заклади Немирова.

Будівля Немирівського педучилища

У зв’язку із скороченням чисельності дітей шкільного віку в 1944 році в Немирові було відновлено роботу лише однієї середньої школи (зараз це НВК № 1 м. Немирова). А в головному корпусі колишньої Немирівської гімназії почала працювати педагогічна школа. Набрано для навчання вісім академічних груп (309 учнів).

З 1945 року педагогічна школа набуває статусу педагогічного училища і стає одним із провідних середніх спеціальних навчальних закладів республіки. Його випускники направлялися на роботу в різні області України, в Казахстан, в райони освоєння цілинних і перелогових земель. Училище стає центром методичної роботи для шкіл і дошкільних установ Вінниччини, викладачі часто виступають з лекціями в установах освіти області, їх статті з’являються на сторінках газет і журналів.

У 1957 році училищу присвоєно ім’я видатної української письменниці Марко Вовчок. Особливою популярністю в ті роки користувався створений при училищі самодіяльний музей Марка Вовчка, який і нині існує в приміщенні Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 – ліцей».

Музей Марка Вовчка в Немирівському педагогічному училищі. 1970 р.

З 48 років перебування педучилища в Немирові 24 роки (1951-1975 рр.) педучилище очолював досвідчений керівник і педагог В. М. Недбайло. В середині 70-х років на шкільному і дошкільному відділах педучилища навчалося 740 учнів, з ними працювало понад 70 викладачів. Щороку училище випускало 180 – 210 спеціалістів, хоча потреба в кадрах була значно більшою. На виконання розпорядження Ради Міністрів республіки наказом Міністерства освіти № 227 від 10 серпня 1979 року Немирівське педучилище було переведено на базу розформованої Вінницької школи-інтернату та перейменоване у Вінницьке педагогічне училище.

Сьогодні в нашій області важко знайти школу чи дошкільний навчальний заклад, де б не трудилися колишні вихованці училища.

У серпні 1979 року приміщення переведеного до м. Вінниці Немирівського педагогічного училища було передано новоствореній восьмирічній школі та міжшкільному навчально-виробничому комбінату (МНВК). У 1992 році комбінат передав школі частину головного корпусу, де він знаходився, а в 1996 році (у зв’язку з ліквідацією МНВК) – ще одне окреме приміщення, яке до революції належало жіночій гімназії.

Кушнір А. Г.

Свій перший 1979 – 1980 навчальний рік школа розпочала з 416 учнями, які були об’єднані в 14 класів – комплектів. Частина викладачів педучилища, які залишилися в Немирові, разом з деякими учителями середньої школи склали основу педагогічного колективу восьмирічної школи.

Крутінь Г. М.

Першим директором школи було призначено А. Г. Кушніра. З 1974 по 1979 роки Андрій Гаврилович працював заступником директора педучилища. Після переведення училища до Вінниці його призначено директором новоствореної восьмирічної школи. На цій посаді він перебував 14 років.

Це були роки становлення і розвитку школи. Сумлінна та творча праця педколективу сприяла зростанню авторитету школи серед батьків, учнів, жителів Немирова, що стало своєрідним ґрунтом переростання восьмирічної школи в середню, яка була відкрита в серпні 1983 року. Оскільки в місті вже існувала одна середня школа, то їй було присвоєно порядковий номер 2.

Василенко Н. Ю.

Першим завучем була Г. М. Крутінь (1979-1987 рр.) , потім на посаді завуча її замінив П. Д. Рибалко (з 1987–1993 р.). У цей час у школі з’являється ще одна посада завуча. З 1988 по 1990 рік завучем початкових класів працює Ніколаєвська Л. О., а з 1991 р. – по 2001 р. Василенко Н. Ю.

Ніколаєвська Л. О.

За часи становлення і розвитку школа здобула значні успіхи не лише в навчальній , а й у виховній, спортивно-масовій, позакласній роботі та в художній самодіяльності.

У цей час окремим навчальним предметам приділялася посилена увага. Поглиблено вивчалися такі предмети, як російська мова, англійська мова, математика. Працювали гуртки майже з усіх навчальних предметів.

Бібліотечний фонд школи у ті роки нараховував приблизно 20000 книг, 15000 підручників, 26 посібників, брошур, журналів близько 5000.

Спрямованість виховного процесу в школі у ті часи відрізнялася від теперішніх. Природно, що за радянських часів у стінах школи існували комуністична партійна організація, комсомольська, піонерська організація та жовтенята.

У ці роки в школі активно діяв клуб інтернаціональної дружби (КІД), члени якого вели жваве листування зі своїми друзями з інших республік СРСР та зарубіжних країн, були учасниками зльотів клубів інтернаціональної дружби.

Для належного проведення урочистостей, першотравневих та листопадових демонстрацій та з метою естетичного виховання учнів у 80-ті роки в школі існували духовий оркестр та оркестр барабанщиць. У той же час у школі було створено агітбригаду «Комсомольський світлячок» (1986–1987 роки), яка була учасником обласного огляду агітбригад та неодноразово виступала на підприємствах і в організаціях Немирова, існував хор учителів та жіночий вокальний ансамбль. Учні теж були активними учасниками шкільного дитячого хору, а також драматичного гуртка, естрадно-інструментального ансамблю, гуртків бального танцю та технічної творчості.

Рибалко П. Д.

З серпня 1993 р. по жовтень 2007 року школу очолював Рибалко Павло Денисович.

Саврасова Л. В.

З 1993 по 2000 рік заступником директора з навчально-виховної роботи працює Саврасова Л. В., з жовтня 2000 р. – Гудима Т. А., з березня 2001 р. – Маринич І. А . Заступником директора з виховної роботи з 1992 року працювала Мрищук А. Є., а з 2002 р. – Топчій Н. П. Заступником директора з професійного навчання з 1996 року є Кудлаєнко А. А., з 2010 р. – Гоцуляк Е. Ф.

З 1998 року у школі введено посаду психолога, яку спочатку обіймав Петров Л. О. Нині шкільним психологом працює Хоменко Л. Д.

У школі на той час навчалося 883 учні, працювало 65 учителів – предметників.

Кудлаєнко А. А.

З 1996 року у зв’язку з ліквідацією МНВК до школи було приєднано ще одне приміщення, яке до революції належало жіночій гімназії. У 2001 році приміщення школи було збільшено завдяки добудові, в якій зараз є просторе фойє, адміністративні кабінети, учительська, архів школи, внутрішні туалети.

У 2002 році Немирівську ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 було реорганізовано у навчально-виховний комплекс. З 2004 року НВК №2 м. Немирова перейшов на 12 – річну систему навчання школярів. З 2008 року – це Немирівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 – ліцей» Немирівської районної ради Вінницької області, з 2017 р. – Немирівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2- ліцей» Немирівської міської ради Вінницької області.

НВК №2 м. Немирова під керівництвом Рибалка П. Д. продовжив славну справу, розпочату колективом Немирівського педагогічного училища. Він постійно оновлював та поповнював експозицію музею Марка Вовчка, проводились дослідження життя і творчості письменниці, діти писали наукові роботи, відкрито кілька нових експозицій музею, які стали результатом плідної праці нинішнього завідувача музею Братусь В. В. та учасників Клубу юних екскурсоводів.

Є у нас славна традиція – урочисте святкування Дня народження Марка Вовчка та вручення діячам культури та освіти премії Марка Вовчка керівниками ГО «Велика рідня». Удостоєні Міжнародної премії Марка Вовчка і члени педагогічного колективу НВК №2 м. Немирова: Рибалко П. Д., Карасьов В. М., Стебновська Н. І., Гудима Т. А., Братусь В. В. У 2016 році шкільному музею Марка Вовчка було присвоєно звання «зразковий музей».

З 2002 року в школі організовано випуск шкільної газети «Школа і родина». У 2007 році її перейменовано в «Шкільні стежину». Найяскравіші події та факти шкільного життя, досягнення учнів НВК №2 м. Немирова дописувачі висвітлюють в газеті «Шкільна стежина», яка з лютого 2007 року випускається у школі щомісячно.

У 2003 році було створено гімн школи. Його авторами стали учитель української мови та літератури Стебновська Н. І. та учитель музики Карасьов В. М.

З 2002 року у школі розпочав роботу танцювально-хореографічний ансамбль «Перлина», якому у 2005 році присвоєно звання «Зразковий аматорський танцювальний колектив «Перлина».

Першим керівником «Перлини» була Яхно І. Л. У різні роки ансамбль очолювали Рудник О. А., Сугак Т. П., Мазур І. П. Учасники ансамблю стають постійними гостями концертів, конкурсів, фестивалів міського, районного та обласного рівнів. З 2014 року очолює ансамбль Цимбал І. Л. Творчим трампліном для учасників колективу є участь у Всеукраїнських та Міжнародних фестивалях і конкурсах.

З 2007 року директором школи призначено Гудиму Т. А. Вона продовжує добрі традиції та звичаї школи, започатковані її попередниками.

З 2007-2008 н. р. на базі школи було створено пункт проведення зовнішнього незалежного оцінювання для учнів району з таких предметів: української мови та літератури, математики, біології, історії України. Щороку тут проходять ЗНО учні усіх шкіл району.

За останні роки значно покращилася матеріально-технічна база навчального закладу. Здійснено капітальний ремонт першого та другого поверхів центрального корпусу. Змінюється зовнішній вигляд школи, облаштовуються навчальні аудиторії, актова, спортивні та хореографічна зали, створено новий методичний кабінет.

У січні 2013 року депутат Верховної Ради України Г. М. Калетнік подарував школі автомобіль ВАЗ – 21114, який потрібний для навчання учнів восьми шкіл, що здобувають робітничі професії (водій автомобіля категорії «В», водій автомобіля категорії «С») в НВК №2 м. Немирова, дає змогу проводити уроки автосправи на високому рівні.

11 січня 2013 року в НВК №2 м. Немирова було відкрито нову спортивно-гімнастичну залу. До її облаштування долучилася вся громада: учителі, батьки, учні, меценати, спонсори. Студенти Національного університету культури і мистецтв розмалювали стіни ілюстраціями на спортивну тематику, створивши атмосферу постійного свята. Новий спортивний інвентар, тренажери для занять спортом, література – все це подарунки гостей, які завітали на свято відкриття. Учні школи із задоволенням займаються в новій тренажерній залі. Суттєву допомогу в облаштуванні зали надав народний депутат Верховної Ради України Р. Є. Демчак. Для покращення навчального процесу депутат Верховної Ради України Г. М. Калетнік надав допомогу у придбанні тренажерів. Адже спорт – це запорука здоров’я, а здоровим бути модно.

У квітні 2013 року за сприяння адміністрації та громадськості міста урочисто відкрито кабінет християнської етики. Завідує ним вчитель історії Булейко Н. М. Заняття в кабінеті дають можливість закладати в серце сучасної молодої людини одвічні моральні цінності на основі християнської культури.

9 грудня 2013 року в школі урочисто відкрили музей класика дитячої літератури Миколи Трублаїні, який навчався в чоловічій гімназії, що знаходилася в стінах НВК №2 м. Немирова з 1915 до 1920 рр.

Організатором створення музею стала директор школи Гудима Тетяна Анатоліївна. Зокрема, саме завдяки невтомним пошукам директора у музеї є парта, за якою навчалися гімназисти на початку ХХ століття, а можливо, й Трублаїні, фотоапарат 30-х років ХХ століття, цеглина з фундаменту Немирівської гімназії, виготовлена в середині ХІХ ст. на цегельному заводі графині Щербатової. Талановитий вінницький художник та скульптор Анатолій Борачук подарував музею бюст Миколи Трублаїні, а його донька Анна – портрет письменника. Особливо цікавий та корисний музей для молоді, адже нестримний вітер подорожей та мрій кличе насамперед юних. Цьому сприяє оригінальний дизайн приміщення. Усе тут відповідає морській тематиці. Відвідувачі ніби потрапляють на острів творчості Миколи Трублаїні. Колектив школи щиро вдячний усім, хто причетний до створення музею, адже їх благодійна праця щоразу відзначається відвідувачами музею.

У 2015 році для опалення приміщень НВК №2 м. Немирова за підтримки голови Немирівської РДА П. П. Михайленка, голови Районної ради В. Д. Дзевелюка та голови Немирівського земляцтва М. С. Матієнка введено в експлуатацію нову котельню на альтернативному виді палива.

У грудні 2016 року за підтримки народного депутата Верховної Ради України В. В. Амельченка та міського голови В. М. Качура розпочато заміну вікон на енергозберігаючі. У 2017 році в закладі освіти повністю замінено усі вікна, утеплена добудова і замінено вхідні двері.

Рішенням Немирівської міської ради № 301 від 26 жовтня 2017 року НВК №2 м. Немирова визнано опорним закладом. Дві загальноосвітні школи (Гуньківська ЗОШ І-ІІ ступенів та Стрільчинецька ЗОШ І-ІІ ступенів) реорганізовано у філії Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 – ліцей» Немирівської міської ради Вінницької області.

НВК №2 м. Немирова гостинно вітає все нових і нових учнів. Адже ми горді своїм сьогоденням, пишаємося своєю історією, такою славетною і цікавою, і віримо у своє щасливе майбутнє…