Жахливо навіть через багато десятиліть ступати стежками страшної трагедії, яка сталася на благословенній землі квітучого українського краю. Досі не віриться, що тут – у житниці України – раптово зник хліб, люди залишилися без елементарного для свого існування. І це урожайного 1932 року.
Пухли від голоду великі й малі, вимирали роди й цілі села. Смерть чатувала на шляхах, на полі, в хатах і на дворі. Здавалося, кістлява рука вдень і вночі не випускала своєї кривавої коси.
Саме про цю жахливу добу 1932-1933 рр. учні Гуньківської філії дізналися під час виховних заходів: «Година пам’яті мільйонів українців вбитих голодом», акція «Засвіти свічку», онлайн екскурсія в музей голодомору, виховна година «Голодний рік, голодний вік…»
Хотілося б повторити прості слова, які звучать зараз з новою силою: «Господи! Страждання, муки й горе нашого народу до Всевишньої скорботи зарахуй, і біди, й погибель від землі й народу сущого відведи. Нині, прісно і на віки вічні відведи! Амінь.»
Згадаймо в цей день, 26 листопада, усіх наших рідних, близьких людей, що постраждали від голоду, складімо ціну хлібові і людській витривалості, великій мужності і людяності.
